- головнокомандувач
- —————————————————————————————головнокома́ндувачіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
головнокомандувач
Смотреть что такое "головнокомандувач" в других словарях:
головнокомандувач — а, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. •• Верхо/вний головнокома/ндувач начальник усіх збройних сил держави під час війни … Український тлумачний словник
коронний гетьман — головнокомандувач збройними силами Речі Посполитої … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
головком — у, ч., іст. Головнокомандувач у Російській царській армії в роки Першої світової війни … Український тлумачний словник
головкомверх — а, ч., іст. Верховний головнокомандувач у Російській царській армії в роки Першої світової війни, червоній та білій арміях у роки Громадянської війни … Український тлумачний словник
головнокомандуючий — чого, ч. Те саме, що головнокомандувач … Український тлумачний словник
конетабль — я, ч. У Франції з 12 ст. – військовий радник короля, з 14 ст. – головнокомандувач армією … Український тлумачний словник
протостратор — а, ч., іст. Головнокомандувач війська у Візантійській імперії … Український тлумачний словник
сераскир — а, ч. У давній Туреччині – головнокомандувач; згодом (у султанській Туреччині) – військовий міністр … Український тлумачний словник
сердар — сарда/р, а, ч. 1) У деяких мусульманських країнах Сходу – головнокомандувач. 2) В Ірані та Афганістані – глава племені, впливовий вельможа. 3) В Єгипті в період англійського панування – британський офіцер, який командував військами хедива. 4) В… … Український тлумачний словник
главком — іменник чоловічого роду, істота головнокомандувач розм … Орфографічний словник української мови
